Вступ. Бджільництво України – стратегічна галузь сільського господарства з багаторічною історією. Підконтрольна (племінна) частина популяції є її основною частиною.
Мета роботи. Провести моніторинг підконтрольної частини популяції за основними напрямками.
Матеріали та методи досліджень. Використано матеріали Державного реєстру суб’єктів племінної справи у тваринництві упродовж 23 років (1.01.2003 – 01.01.2025 рр.). Основні методи – хронологія та аналіз.
Результати досліджень. Встановлено, що чисельність основних бджолиних сімей, які формують підконтрольну (племінну) частину, має високу варіабельність (від 16,2 тис. до 5,1 тис.) з стрімкими піковими періодами. За основними племінними статусами наявність бджоломаток також змінюється за динамікою, а саме племінні пасіки і племінні бджолорозплідники поступово збільшують свій потенціал. Дещо інша ситуація з племінними заводами, де на початку дослідження їх питома вага за чисельністю становить 49%, але у подальшому (2025 рік) вона зменшується до 16%. Суттєвих змін зазнала також породна структура. Українська степова порода бджіл на початковому етапі дослідження мала суттєву (70%) перевагу за чисельністю, але у подальшому (2025 рік) поступилася карпатській породі бджіл (63%).
Висновки та перспективи подальших досліджень. Підконтрольна частина популяції бджоломаток в Україні за чисельністю, наявністю племінних статусів перебуває у постійній динаміці та має хвилеподібний характер. За породним складом характерна зміна «лідерства» за чисельністю української степової породи на карпатську з незначною питомою вагою поліської породи. Щодо подальших досліджень, то потребує аналізу і порівняння у часі загального масиву бджолиних сімей до її підконтрольної частини, а також встановлення племінних господарств, які є найбільш чисельними і зберігають свій потенціал протягом тривалого періоду
