Ерозійна деградація ґрунтів залишається одним із найнебезпечніших чинників зниження родючості та екологічної стійкості агроландшафтів. У статті узагальнено сучасні уявлення про протиерозійну здатність рослинного покриву та її роль у регулюванні поверхневого стоку, руйнуванні краплинно-ударного (splash) ефекту опадів, стабілізації ґрунтової структури і зменшенні винесення ґрунтової речовини. Розкрито значення надземних компонентів (полігова шорсткість, листостеблова маса, підстилка) і підземних компонентів (архітектоніка кореневих систем, кореневі виділення) у підвищенні агрегатної стійкості та водопроникності. Показано, що рослинний покрив є керованим чинником протиерозійного захисту через зміну структури посівів, використання покривних культур, мульчування рештками та агролісомеліорацію. Окремо розглянуто відображення впливу покриву в ерозійних моделях через C-фактор (USLE/RUSLE) як один з найбільш «керованих» параметрів землекористування.
